| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікові політики – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які, за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку проміжної фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим.
Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом Товариства відповідно до вимог МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ, зокрема, МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» та МСФЗ 16 «Оренда», а також нових Концептуальних основ фінансової звітності. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів, доступних для продажу |
Майно (довгостроковий актив або група вибуття), яке належить підприємству класифікується як призначене для продажу, якщо його балансова вартість буде відшкодована за рахунок продажу.
Підприємство класифікує актив в якості утримуваного для продажу якщо:
• актив в наявності для термінового продажу в його поточному стані;
• керівництвом прийнято план продажу активу;
• ймовірність його продажу є високою.
Активи, які відповідають критеріям, що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, оцінюються підприємством за нижчою з величин – балансовою вартістю чи справедливою вартістю мінус витрати на продаж – та щоб амортизація цих активів була припинена. Активи, які відповідають критеріям, що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, подаються підприємством окремо у звіті про фінансові результати, а результати припиненої діяльності – у звіті про сукупні доходи.
Після первісного визнання оцінка здійснюється за справедливою вартістю. Результати від зміни справедливої вартості доступного для продажу фінансового активу визнаються прямо у прибутку або збитку.
Неринкові акції, справедливу вартість яких неможливо визначити, обліковуються за собівартістю, за вирахуванням збитків від знецінення, якщо вони є. |
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення до трьох місяців з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті. Іноземна валюта – це валюта інша, ніж функціональна валюта.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Первісна та подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, які представлені грошовими коштами на депозитних рахунках, здійснюється за амортизованою вартістю.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації або наявності обтяження) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Усі об’єкти основних засобів підлягають амортизації.
Амортизацію основних засобів Товариство нараховує із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів.
Ліквідаційна вартість, строки корисного використання та метод нарахування амортизації переглядаються на кінець кожного фінансового року. Вплив будь-яких змін порівняно з попередніми оцінками обліковується як зміна облікової оцінки.
Товариство застосовує наступні терміни корисного використання основних засобів для розрахунку амортизації: будівлі та споруди – 30 років комп’ютерна техніка – 2 роки; машини та обладнання – 8 років; інструменти, прилади, інвентар (меблі) - 4 років; право користування об’єктом оренди – відповідно строку дії договору оренди.
У випадках, коли об'єкт основних засобів складається з основних компонентів, які мають різні строки корисного використання, вони обліковуються як окремі об'єкти основних засобів.
Припинення визнання балансової вартості об’єкта основних засобів відбувається після його вибуття або коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання (вибуття). |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Припинення визнання активів та зобов'язань Фонд припиняє визнання активів в фінансовому обліку, якщо має місце будь-яка з наступних подій: а)актив продається, погашається, списується ( у т. ч. за рахунок створених резервів) або передається без збереження всіх ризиків і винагород від володіння ним; б)строк дії прав на грошові потоки від фінансового активу, що визначені умовами договору, закінчується; в) відбувається обмін активу на новий за суттєво відмінними умовами (У такому разі разом з припиненням визнання первісного активу в обліку визнається новин актив).
Фонд припиняє визнання зобов'язань в фінансовому обліку якщо має місце будь-яка з наступних подій: а) зобов'язання продається, погашається чи анулюється; б)строк дії зобов'язання, визначений умовами договору, закінчується; в)відбувається обмін зобов'язання на нове за суттєво відмінними умовами (у такому разі разом з припиненням визнання первісного зобов'язання в обліку визнається нове зобов'язання.
Фінансові активи, обіг яких зупинено протягом дванадцяти місяців з дати оприлюднення рішення про зупинення обігу, оцінюються за останньою балансовою вартістю.
Для подальшої оцінки справедливої вартості фінансових активів емітентів, обіг яких зупинено більше дванадцяти місяців, у тому числі фінансових активів емітентів, які включені до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, Товариство проводить аналіз щодо строків відновлення обігу таких фінансових активів, перевіряє інформацію щодо подання фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, аналізує ймовірність надходження майбутніх економічних вигід.
Якщо відсутня імовірність відновлення обігу таких фінансових активів, не можливо отримати фінансову звітність і перевірити результати діяльності емітента, для оцінки ймовірності надходження економічних вигід таких фінансові активи оцінюються за нульовою вартістю.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Фонду, рішення НКЦПФР про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення НКЦПФР про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення НКЦПФР про заборону торгівлі цінними паперами, прийнятого відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКЦПФР підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Фонду, рішення НКЦПФР про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення НКЦПФР про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення НКЦПФР про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення НКЦПФР відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКЦПФР підлягають дооцінці до справедливої вартості.
У разі оприлюднення щодо боргових цінних паперів, що входять до складу активів Фонду, інформації про невиконання емітентом таких цінних паперів у терміни та строки, встановлені рішенням про емісію/проспектом цінних паперів, своїх зобов'язань (невиплати доходу за цінними паперами, непогашення цінних паперів, у тому числі невиплати частини чи повної номінальної вартості цінних паперів), такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідної інформації підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів, господарського товариства, – боржника Фонду) інформації щодо постановленої господарським судом ухвали про затвердження плану санації боржника/прийняття господарським судом у справі про банкрутство ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, протягом трьох робочих днів з дати, наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника підлягає уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів, господарського товариства, – боржника Фонду) інформації щодо ухвали господарського суду щодо затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, протягом трьох робочих днів з дати наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника підлягає дооцінці до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо похідних фінансових інструментів |
Похідний фінансовий інструмент, похідний цінний папір, дериватив — фінансовий контракт, або фінансовий інструмент, цінність якого походить з ціни чогось іншого (основи). Основою такого фінансового інструменту можуть бути активи (наприклад, сировинні матеріали, акції, житлові застави, нерухоме майно, облігації, позики), індекси (наприклад, відсоткові ставки, валютні курси, фондові індекси, індексиспоживчих цін), або інші (такі як погодні умови). Кредитні похідні фінансові інструменти походять від позик, облігацій чи інших формкредитування.
Основними видами похідних фінансових інструментів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.Вимоги або зобов'язання в рамках умовних фінансових контрактів залежить від умов угоди. Реалізація фінансового контракту опціонного типу залежить від рішення одного з контрагентів контракту.В цю категорію можна також віднести кредитні дефолтні свопи та інші кредитні деривативи, хоча свопи трактуються восновному як безумовні контракти.Вимоги або зобов'язання в рамках безумовних фінансових контрактів передбачають обов'язкову поставку та оплату певної кількості базових активів за встановленою ціною на якийсь майбутній термін. Якщо таким безумовним контрактом торгують на біржі, тоді він називається ф'ючерсом на відміну від форварда, який є результатом індивідуальних домовленостей. Позабіржові фінансові контракти відомі також підназвою «Over-the-counter». Опціонами також можуть бути біржовими або позабіржовими. В разі здійснення трансакції через біржу існує впевненість щодо його виконання контракту навіть у випадку дефолту контрагента, оскільки останній ризик бере на себе кліринговий відділ біржі.
Дериватив – це документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні абонематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Прицьому до деривативів належить форвардний контракт, тобто цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов’язується у майбутньому вустановлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установленийстрок базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строкпередати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установлений строк базовий актив ісплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.Первісна вартість фінансового інструменту, до складу яких уключають похідні інструменти, визначається за справедливою вартістю. Згідно з§ Б.5.4.1–б.5.4.4 МСФЗ 9 справедлива вартість залежить від наявності активного ринку. Справедлива вартість визначається як ціна, узгоджена між заінтересованим покупцем і заінтересованим продавцем в операції незалежних сторін. Відсутність активного ринку передбачає застосування методу оцінки, що базується на використанні інформації про подібні операції між компетентними учасниками. Крім того, може застосовуватися аналіз дисконтованих грошових потоків і моделі опційного ціноутворення. Оцінку також проводять за допомогою методу,який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструменту і який забезпечує достовірні результати. Найбільш доцільно використовувати метод експертних оцінок, для чого потрібно скористатися послугами біржових посередників, які мають відповідніспеціальні знання. Подальша оцінка похідного фінансового інструменту здійснюється на кожну наступну після визнання дату балансу за їхсправедливою вартістю. Зобов'язання за похідним фінансовими інструментами оцінюється за собівартістю, якщо передбачає передачупов'язаного з ним інструменту власного капіталу, оцінку якого на кожну наступну дату балансу після дати визнання здійснити достовірно неможна. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток – під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
При підготовці фінансова звітність Товариство здійснює оцінки та припущення, які мають вплив на елементи фінансової звітності, ґрунтуючись на МСФЗ, МСБО та тлумаченнях, розроблених Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності. Оцінки та судження базуються на попередньому досвіді та інших факторах, що за існуючих обставин вважаються обґрунтованими і за результатами яких приймаються судження щодо балансової вартості активів та зобов'язань. Хоча ці розрахунки базуються на наявній у керівництва Товариства інформації про поточні події, фактичні результати можуть зрештою відрізнятися від цих розрахунків. Області, де такі судження є особливо важливими, області, що характеризуються високим рівнем складності, та області, в яких припущення й розрахунки мають велике. Товариство здійснює виключно безперервні оцінки справедливої вартості активів та зобов'язань, тобто такі оцінки, які вимагаються МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" та МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості" у звіті про фінансовий стан на кінець кожного звітного періоду. Класи активів та зобов'язань, оцінених за справедливою вартістю | Методики оцінювання | Метод оцінки (ринковий, дохідний, витратний) | Вхідні дані | 1 | 2 | 3 | 4 | Грошові кошти | Первісна та подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, які представлені грошовими коштами на депозитних рахунках, здійснюється за амортизованою вартістю | Ринковий | Офіційні курси НБУ | 1 | 2 | 3 | 4 | Дебіторська заборгованість | Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату визнання. Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою собівартістю. | Дохідний | Контрактні умови, ймовірність погашення, очікувані вхідні грошові потоки | Інструменти капіталу | Первісна оцінка інструментів капіталу здійснюється за їх справедливою вартістю, яка зазвичай дорівнює ціні операції, в ході якої був отриманий актив. Подальша оцінка інструментів капіталу здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. | Ринковий, витратний | Офіційні біржові курси організаторів торгів на дату оцінки, за відсутності визначеного біржового курсу на дату оцінки, використовується остання балансова вартість, ціни закриття біржового торгового дня | Поточні зобов'язання | Первісна оцінка поточних зобов'язань здійснюється за вартістю погашення. Подальша оцінка поточних зобов'язань здійснюється за амортизованою собівартістю | Витратний | Контрактні умови, ймовірність погашення, очікувані вихідні грошові потоки |
|
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
Фонд визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу(тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників.Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань.Дохід від продажу фінансових інструментів, або інших активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх на Фонд передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу; б) Фонд передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів; в) за Фонд не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами; г) суму доходу можна достовірно оцінити; д) ймовірно, що до Фонд надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;та е)витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Дохід від надання послуг відображається в момент виникнення незалежно від дати надходження коштів і визначається, виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Фінансовий актив – це будь-який актив, що є: а) грошовими коштами; б) інструментом власного капіталу іншого суб’єкта господарювання; в) контрактним правом: і) отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання, або іі) обмінювати фінансові інструменти з іншим суб’єктом господарювання за умов, які є потенційно сприятливими, або г) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб’єкта господарювання та який є: і) непохідним інструментом, за який суб’єкт господарювання зобов’язаний або може бути зобов’язаний отримати змінну кількість власних інструментів капіталу, або ii) похідним інструментом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися іншим чином, ніж обміном фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу.До фінансових активів належать: інвестиції в інструменти капіталу, цінні папери та похідні цінні папери, похідні фінансові інструменти,дебіторська заборгованість. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Фонд визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців).
Фонд класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
Фонд визнає такі категорії фінансових активів:
фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку;
фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю.
Фонд визнає такі категорії фінансових зобов'язань:
фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю;
фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Подальша оцінка фінансових активів та фінансових зобов'язань описана нижче.
До фінансових інструментів Фонд відносить дебіторську заборгованість за надані послуги та іншу дебіторську заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, позики, а також кредиторську заборгованість за надані послуги та іншу кредиторську заборгованість.
Фонд спочатку визнає позики та дебіторську заборгованість і депозити на дату їх видачі/виникнення. Первісне визнання всіх інших фінансових активів (включаючи активи, визначені в категорію інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку за період) здійснюється на дату укладення угоди, в результаті якої підприємство стає стороною за договором, який являє собою фінансовий інструмент.
Усі фінансові активи, підлягають розгляду на предмет знецінення принаймні на кожну звітну дату для визначення на наявність об'єктивних ознак знецінення фінансового активу або групи фінансових активів. Різні критерії для визначення категорій застосовуються для кожної категорії фінансових активів, які описані нижче.
Фінансові активи списуються з обліку, коли договірні права на грошові потоки від фінансового активу закінчуються, або коли фінансовий актив і всі істотні ризики і вигоди передані. Фінансове зобов'язання припиняється в разі його виконання, скасування або закінчення терміну .
Всі доходи і витрати, що відносяться до фінансових активів, які визнаються у складі прибутку або збитку за період, представлені у фінансових витратах, фінансових доходах та інших фінансових показниках, за винятком знецінення дебіторської заборгованості, яка представлена в складі інших операційних витрат.
Позики та дебіторська заборгованість після первісного визнання оцінюються за амортизованою вартістю з застосуванням методу ефективної відсоткової ставки. Дисконтування не використовується, коли ефект від дисконтування є несуттєвим до 12 місяців з дня виникнення дебіторської заборгованості.
Окремі дебітори вважаються предметом знецінення, коли вони є простроченими, або існують інші об’єктивні свідчення того, що певний агент збанкрутує.
Фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку або збитку.
Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Фонд оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс операційні витрати, які безпосередньо належить до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання.
При припиненні визнання фінансового активу повністю різниця між:
а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та
б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку.
Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики.
Справедлива вартість інвестицій, що активно обертаються на організованих фінансових ринках, розраховується на основі поточної ринкової вартості на момент закриття торгів на звітну дату. В інших випадках оцінка справедливої вартості ґрунтується на судженнях щодо передбачуваних майбутніх грошових потоків, існуючої економічної ситуації, ризиків, властивих різним фінансовим інструментам, та інших факторів з врахуванням вимог МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості».
Керівництво Товариства вважає, що облікові оцінки та припущення, які мають стосунок до оцінки фінансових інструментів, де ринкові котирування не доступні, є ключовим джерелом невизначеності оцінок, тому що:
а) вони з високим ступенем ймовірності зазнають змін з плином часу, оскільки оцінки базуються на припущеннях керівництва щодо відсоткових ставок, волатильності, змін валютних курсів, показників кредитоспроможності контрагентів, коригувань під час оцінки інструментів, а також специфічних особливостей операцій; та
б) вплив зміни в оцінках на активи, відображені в звіті про фінансовий стан, а також на доходи (витрати) може бути значним.
Розуміючи важливість використання облікових оцінок та припущень щодо справедливої вартості фінансових активів в разі відсутності вхідних даних щодо справедливої вартості першого рівня, керівництво Товариства планує використовувати оцінки та судження, які базуються на професійній компетенції працівників Товариства, досвіді та минулих подіях, а також з використанням розрахунків та моделей вартості фінансових активів. Залучення зовнішніх експертних оцінок щодо таких фінансових інструментів, де оцінка, яка базується на професійній компетенції, досвіді та розрахунках є недостатньою, на думку керівництва є прийнятним та необхідним.
Використання різних маркетингових припущень та/або методів оцінки також може мати значний вплив на передбачувану справедливу вартість. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться фінансові інвестиції, які утримуються в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається шляхом продажу фінансових активів і які, а саме: акції та паї ( частки) господарських товариств, придбані з метою реалізації форвардні контракти, а також облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).
Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю.
Оцінка вартості фінансових активів, які внесені до біржового списку, оцінюється за офіційним біржовим курсом організатора торгівлі.
Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Товариство зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Якщо на дату оцінки біржовий курс за акціями, що внесені до біржового списку організатора торгівлі не визначено, оцінка таких акцій проводиться за останньою балансовою вартістю.
Якщо на дату оцінки біржовий курс за облігаціями, що внесені до біржового списку організатора торгівлі не визначено, оцінка таких акцій проводиться за останньою балансовою вартістю.
Оцінка фінансових активів, що не внесені до біржового списку організатора торгівлі.
Для оцінки акцій, що входять до складу активів Товариства та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі Фондового ринку.
Для оцінки балансової вартості таких акцій та паїв (часток) Товариство аналізує дані підтверджені ринком та фінансову звітність емітента офіційно оприлюднену або надану емітентом.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, рішення НКЦПФР про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення НКЦПФР про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення НКЦПФР про заборону торгівлі цінними паперами, прийнятого відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКЦПФР підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, рішення НКЦПФР про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення НКЦПФР про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення НКЦПФР про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення НКЦПФР відповідно до пункту 16-3 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення НКЦПФР підлягають дооцінці до справедливої вартості.
У разі оприлюднення щодо боргових цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, інформації про невиконання емітентом таких цінних паперів у терміни та строки, встановлені рішенням про емісію/проспектом цінних паперів, своїх зобов'язань (невиплати доходу за цінними паперами, непогашення цінних паперів, у тому числі невиплати частини чи повної номінальної вартості цінних паперів), такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідної інформації підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення ( стосовно емітента цінних паперів, господарського товариства, – боржника Товариства) інформації щодо постановленої господарським судом ухвали про затвердження плану санації боржника/прийняття господарським судом у справі про банкрутство ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, протягом трьох робочих днів з дати, наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника підлягає уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів, господарського товариства, – боржника Товариства) інформації щодо ухвали господарського суду щодо затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, протягом трьох робочих днів з дати наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника підлягає дооцінці до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій, утримуваних до погашення |
Фінансові інструменти та фінансові інвестиції, утримувані до погашення - це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами або платежами, які підлягають визначенню, а також фіксованим строком погашення, що їх підприємство має реальний намір та здатність утримувати до погашення.
Фінансові інструменти та фінансові інвестиції, утримувані до погашення обліковуються за амортизованою собівартістю. Строк погашення та періодичність погашення встановлюється виходячи з прогнозованих даних на підставі попереднього досвіду та затверджуються наказом по підприємству.
Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю.
Облік фінансових інструментів, що обліковуються за амортизованою собівартістю здійснюється в розрізі кредитних портфелів.
Під кредитним портфелем розуміються однорідні права грошової вимоги надані одному клієнту по одному кредитному договору.
Під час первісного визнання фінансових інструментів, які представляють собою права вимоги до інших осіб товариство оцінює їх за справедливою вартістю плюс витрати на операції, які прямо відносяться до їх придбання.
Фінансові активи оцінюються за їхньою справедливою вартістю за винятком позик, дебіторської заборгованості та фінансових інструментів, утримуваних до погашення.
Фінансові інструменти, утримувані до погашення оцінюються за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка. Амортизована собівартість - це первісна вартість інструмента мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення та мінус будь-яке зменшення корисності.
Фінансові активи утримувані до погашення проте у випадку незначних змін рикових умов можуть перейти у групу прихначених для продажу, обліковуються за справедливою вартістю з віднесенням їх змін через інший сукупний дохід.
Товариство припиняє визнання активів коли активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів втратили свою чинність або Товариство передало права на отримання грошових потоків від фінансових активів або уклало угоду про передачу, і при цьому також передало в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами, або Товариство не передало та не залишило в основному всі ризики та вигоди володіння, але припинило здійснювати контроль. Контроль вважається збереженим, якщо контрагент не має практичної можливості повністю продати актив непов’язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
Фінансовий актив вважається знеціненим, і збитки від знецінення визнаються Фондом, якщо є об’єктивне свідчення того, що внаслідок однієїабо кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу, частина відсотків, дивідендів або основної суми фінансового активу небуде виплачена повністю.
Об’єктивне свідчення знецінення може включати такі події: а) значні фінансові труднощі емітента або контрагента; б) порушення контракту, таке як невиконання зобов’язань чи прострочування платежів відсотків або основної суми; в) порушення проти контрагента справи про банкрутство; г) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.Щомісяця Фонд аналізує, чи існує об’єктивне свідчення знецінення фінансового активу, і, у разі виявлення, проводить переоцінку або припинення визнання фінансового активу.Балансова вартість фінансового активу зменшується прямо на суму збитку від знецінення для всіх фінансових активів, за виключенням дебіторської заборгованості, для якої балансова вартість зменшується через використання резерву під збитки для очікуваних кредитнихзбитків. Зміна балансової вартості резерву визнається у складі прибутку або збитку. В тих випадках, коли дебіторська заборгованість є безнадійною, вона списується за рахунок резерву. Наступне відшкодування раніше списаних сум відноситься на рахунок резерву.Для цілей колективної оцінки на предмет знецінення фінансові активи об’єднуються у групи на основі схожих характеристик кредитного ризику. Ці характеристики враховуються при визначенні очікуваних майбутніх грошових потоків для групи таких активів та є індикаторами спроможності дебітора сплатити суми заборгованості відповідно до умов договору по активах, що оцінюються. Майбутні грошові потоки в групі фінансових активів, що колективно оцінюються на предмет знецінення, розраховуються на основі передбачених договорами грошових потоків від активів та досвіду керівництва стосовно того, якою мірою ці суми стануть простроченими врезультаті минулих збиткових подій і якою мірою такі прострочені суми можна буде відшкодувати. Попередній досвід коригується з урахуванням існуючих даних, що відображають вплив поточних умов, які не впливали на той період, на якому базується попередній досвід збитків, та вилучається вплив тих умов у попередньому періоді, які не існують на даний моментЯкщо умови знеціненого фінансового активу, що обліковується за амортизованою вартістю, переглядаються або іншим чином змінюються в наслідок фінансових труднощів позичальника чи емітента, знецінення такого активу оцінюється із використанням ефективної процентної ставки, яка застосовувалася до зміни його умов.
Збитки від знецінення завжди визнаються шляхом створення резерву у сумі, необхідній для зменшення балансової вартості активу до поточної вартості очікуваних грошових потоків (без урахування майбутніх, ще не понесених кредитних збитків), дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою для даного активу. Розрахунок поточної вартості оціночних майбутніх грошових потоків забезпеченогозаставою фінансового активу відображає грошові потоки, що можуть виникнути у результаті звернення стягнення на предмет застави завирахуванням витрат на отримання та продаж застави незалежно від ступеня ймовірності звернення стягнення на предмет застави.
Якщо у наступному періоді сума збитку від знецінення активу зменшується і це зменшення може бути об’єктивно віднесене до події, яка відбулась після визнання збитку від знецінення (наприклад, через підвищення кредитного рейтингу дебітора), то визнаний раніше збиток відзнецінення сторнується шляхом коригування рахунку резерву. Сума зменшення відображається у прибутку чи збитку за рік. Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок відповідного резерву збитків від знецінення після завершення всіх необхіднихпроцедур для відшкодування активу та після визначення остаточної суми збитку. Повернення раніше списаних сум кредитується на рахунок відповідного резерву збитків від знецінення у прибутку чи збитку за рік.Відносно фінансових активів, які оцінюються за амортизованою вартістю, Товариство на дату виникнення фінансових активів та на кожну звітну дату визначає рівень кредитного ризику.
Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовими активами, які оцінюються за амортизованою вартістю, у розмірі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансового активу (при значному збільшенні кредитного ризику/для кредитно-знецінених фінансових активів) або 12-місячними очікуваними кредитними збитками (у разі незначного зростання кредитного ризику).
Зазвичай очікується, що очікувані кредитні збитки за весь строк дії мають бути визнані до того, як фінансовий інструмент стане прострочений. Як правило, кредитний ризик значно зростає ще до того, як фінансовий інструмент стане простроченим або буде помічено інші чинники затримки платежів, що є специфічними для позичальника, (наприклад, здійснення модифікації або реструктуризації).
Кредитний ризик за фінансовим інструментом вважається низьким, якщо фінансовий інструмент має низький ризик настання дефолту, позичальник має потужній потенціал виконувати свої договірні зобов'язання щодо грошових потоків у короткостроковій перспективі, а несприятливі зміни в економічних і ділових умовах у довгостроковій перспективі можуть знизити, але не обов’язково здатність позичальника виконувати свої зобов'язання щодо договірних грошових потоків.
Фінансові інструменти не вважаються такими, що мають низький кредитний ризик лише на підставі того, що ризик дефолту за ними є нижчим, ніж ризик дефолту за іншими фінансовими інструментами Товариства або ніж кредитний ризик юрисдикції, в якій Товариство здійснює діяльність.
Очікувані кредитні збитки за весь строк дії не визнаються за фінансовим інструментом просто на підставі того, що він вважався інструментом із низьким кредитним ризиком у попередньому звітному періоді, але не вважається таким станом на звітну дату. У такому випадку Товариство з'ясовує, чи мало місце значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання, а отже чи постала потреба у визнанні очікуваних кредитних збитків за весь строк дії.
Очікувані кредитні збитки відображають власні очікування Товариства щодо кредитних збитків. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Опис облікової політики щодо податку на прибуток Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу.
Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов’язань та являє собою податкові активи або зобов’язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов’язання в балансі та їх податковою базою.
Відстрочені податкові зобов’язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов’язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визначаються прямо у власному капіталі або від об єднання бізнесу.
Товариство визнає поточні податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Облікові політики щодо нематеріальних активів.
Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу відповідно до строків корисного використання. Очікуваний строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів встановлюється інвентаризаційною комісією в місяці отримання (створення) об'єкта на строк корисного використання 2 роки. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав.
Зменшення корисності необоротних активів.
На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизації основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій в асоційовані підприємства |
Довгострокові фінансові інвестиції в асоційовані підприємства первісно підлягають оцінці за справедлиивою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку чи збитку відповідно до МСФЗ 28.
Інвестицію в асоційовані підприємства (інвестор має суттєвий вплив) після первинного визнання оцінюють за методом участі в капіталі. Згідно з методом участі в капіталі, інвестиція в асоційоване підприємство первісно визнається за собівартістю і згодом її балансова вартість збільшується або зменшується для визнання частки інвестора в прибутку або збитку об’єкта інвестування після дати придбання. Частка інвестора в прибутку або збитку об’єкта інвестування визнається в прибутку або збитку інвестора.
Суттєвим впливом вважається наступне:
• Якщо інвестор володіє прямо або опосередковано (через дочірні підприємства) 20% або більше відсотками прав голосу в об’єкті інвестування, то припускається, що інвестор має суттєвий вплив, доки не буде чітко доведено протилежне. Навпаки, якщо інвестор володіє (прямо або опосередковано через дочірні підприємства) менше ніж 20% прав голосу в об’єкті інвестування, то припускається, що цей інвестор не має суттєвого впливу, доки наявність такого впливу не буде чітко доведена. Якщо інший інвестор має суттєве володіння або володіє часткою більшості, то це не обов’язково є перешкодою для інвестора мати суттєвий вплив.
• Або є один чи декілька таких фактів:
а) представництво в раді директорів або в аналогічному керівному органі об’єкта інвестування;
б) участь у процесах розробки політики, у тому числі участь у прийнятті рішень щодо дивідендів або інших виплат;
в) суттєві операції між інвестором та об’єктом інвестування;
г) взаємообмін управлінським персоналом;
ґ) надання необхідної технічної інформації.
Інвестицію в асоційоване підприємство слід обліковувати із застосуванням методу участі в капіталі, за винятком випадків, коли:
а) інвестиція класифікується як утримувана для продажу відповідно до МСФЗ 5 “Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність”;
б) застосовується виняток відповідно до параграфа 10 МСБО 27, який дозволяє материнському підприємству, яке також має інвестиції в асоційоване підприємство, не подавати консолідовану фінансову звітність, або
в) наявне все наведене далі:
• інвестор є дочірнім підприємством, яке перебуває в повній власності або частковій власності іншого суб’єкта господарювання, і його інші власники, (в тому числі й ті,, хто за інших обставин не має права голосу) були поінформовані і не мають заперечень щодо того, що інвестор не застосовує метод участі в капіталі;
• боргові інструменти або інструменти власного капіталу інвестора не обертаються на відкритому ринку (на вітчизняній чи зарубіжній фондовій біржі або ж на позабіржовому ринку, в тому числі на місцевому та регіональному ринках);
• інвестор не подавав і не перебуває в процесі подачі своєї фінансової звітності до комісії з цінних паперів або до іншого регулятивного органу з метою випуску інструментів будь-якого класу на відкритий ринок;
• кінцеве або будь-яке проміжне материнське підприємство інвестора складає для оприлюднення консолідовану фінансову звітність відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності. |
| Опис облікової політики щодо інвестиційної нерухомості |
Визнання інвестиційної нерухомості.
До інвестиційної нерухомості Фонд відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності з метою збільшення вартості капіталу.
Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Фонд отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.
Первісна та наступна оцінка інвестиційної нерухомості.
Первісна оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю. Витрати на операцію не включаються до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені витрати охоплюють, наприклад, винагороди за надання професійних юридичних послуг, податки, пов’язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію.
Оцінка після визнання здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. Прибуток або збиток від зміни в справедливій вартості інвестиційної нерухомості визнається в складі капіталу в дооцінках. Амортизація на такі активи не нараховується.
Справедлива вартість інвестиційної нерухомості зазвичай визначається із залученням незалежного оцінювача. Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості. Справедлива вартість незавершеного будівництва дорівнює вартості завершеного об’єкта за вирахуванням витрат на закінчення будівництва.
Якщо оцінити справедливу вартість неможливо, Фонд обирає для оцінки об’єктів інвестиційної нерухомості модель оцінки за собівартістю відповідно до МСБО 16 та застосовує такий підхід до всієї інвестиційної нерухомості, при цьому розкриваються причини, з яких не використовується справедлива вартість. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій за винятком інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі |
Коли інвестиція припиняє відповідати визначенню асоційованого підприємства і починає обліковуватися згідно МСФЗ 9, її справедлива вартість на дату, коли вона припиняє бути асоційованим підприємством, вважається справедливою вартістю при первісному визнанні її як фінансового активу відповідно до МСФЗ 9. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Оренда – це контракт за яким власник активів (орендодавець передає іншій стороні (орендатору) ексклюзивне право користування активом за плату на визначений строк в часі. Початок терміну оренди – це найбільш рання з дат: або дата укладання договору, або прийняття сторонами зобов’язань у відношенні основних умов оренди.
Строк оренди – це період в продовж якого договір оренди не може бути розірваний, та на який орендар домовився орендувати актив.
Визначення того, чи є угода орендою, або чи містить вона ознаки оренди, засноване на аналізі змісту угоди на дату початку дії договору. У рамках такого аналізу потрібно встановити, чи залежить виконання договору від використання конкретного активу або активів переходить у право користування активом або активами в результаті даної угоди від однієї сторони до інший, навіть якщо це не вказується в договорі явно.
Період амортизації по капітальних вкладеннях в орендовані основні засоби являє собою період, протягом якого Товариство має можливість продовжувати термін оренди з урахуванням юридичних положень, що регулюють відповідні умови продовження. Дане положення відноситься до договорів оренди офісного приміщення, за якими в неї є успішна історія продовження термінів оренди. Капітальні вкладення у орендовані основні засоби (офісне приміщення) амортизуються протягом строку корисного використання або терміну відповідної оренди, якщо цей термін коротший.
Залишкова вартість та строки корисного використання активів аналізуються і, при необхідності, коригуються на кожну звітну дату. У випадку виявлення ознак того, що балансова вартість одиниці, яка генерує грошові потоки, перевищує його оцінену суму очікуваного відшкодування, балансова вартість активу списується до його очікуваного відшкодування.
Фінансова оренда – це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив. Товариство як орендатор на початку строку оренди визнає фінансову оренду як активи та зобов'язання за сумами, що дорівнюють справедливій вартості орендованого майна на початок оренди або (якщо вони менші за справедливу вартість) за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів. Мінімальні орендні платежі розподіляються між фінансовими витратами та зменшенням непогашених зобов'язань. Фінансові витрати розподіляються на кожен період таким чином, щоб забезпечити сталу періодичну ставку відсотка на залишок зобов'язань. Непередбачені орендні платежі відображаються як витрати в тих періодах, у яких вони були понесені. Політика нарахування амортизації на орендовані активи, що амортизуються, узгоджена із стандартною політикою Товариства щодо подібних активів.
Оренда активів, за якою ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив, фактично залишаються в орендодавця, класифікується як операційна оренда. Орендні платежі за угодою про операційну оренду визнаються як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. Дохід від оренди за угодами про операційну оренду Товариство визнає на прямолінійній основі протягом строку оренди. Затрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, визнаються як витрати. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси визнаються підприємством як активи, які:
а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу;
б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або
в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Первісно запаси оцінюються підприємством за собівартістю. Після первісного визнання - за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації.
Для визначення собівартості запасів Товариство застосовує метод за формулою – "перше надходження – перший видаток" (ФІФО).
Загальна класифікація запасів:
• товари
• виробничі запаси
• виробничі допоміжні матеріали
• незавершене виробництво
• готова продукція.
Сума знецінення відображається за кредитом субрахунка 287 "Витрати від знецінення товарів" та дебетом субрахунка 940 "Витрати від зміни вартості активів.
Вартість запасів, переданих під заставу для гарантії зобов'язань обліковується на позабалансовому рахунку 05 "Гарантії і забезпечення надані". |
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Товариство класифікує непоточний актив як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Непоточні активи, утримувані для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов'язані з продажем. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про фінансові результати. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Визнання та оцінка основних засобів Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, при визнанні та обліку основних засобів Товариство керується МСБО 16 «Основні засоби».
Об’єкт основних засобів слід визнавати активом, якщо: а) Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання; б) його вартість можна достовірно оцінити.
Об’єкти основних засобів, які відповідають критеріям визнання активу, під час зарахування на баланс оцінюються за їх собівартістю. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об’єкт.
Собівартість об'єкта основних засобів включає усі прямі витрати, що пов’язані з придбанням, доставкою, установкою і приведенням його в стан, придатний до експлуатації.
Після первісного визнання об'єктів основних засобів їх подальший облік здійснюється за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Визнані об’єкти основних засобів класифікуються в наступні групи: комп’ютерна техніка; машини та обладнання; інструменти, прилади, інвентар (меблі); право користування об’єктом оренди. Подальші витрати Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність ( тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.
Товариство також створює резерв витрат на оплату щорічних (основних та додаткових) відпусток. Розрахунок такого резерву здійснюється на підставі правил Облікової політики Товариства. Розмір створеного резерву оплати відпусток підлягає інвентаризації на кінець року. Розмір відрахувань до резерву відпусток, включаючи відрахування на соціальне страхування з цих сум, розраховуються виходячи з кількості днів фактично невикористаної працівниками відпустки та їхнього середньоденного заробітку на момент проведення такого розрахунку.
Також можуть враховуватися інші об’єктивні фактори, що впливають на розрахунок цього показника. У разі необхідності робиться коригуюча проводка в бухгалтерському обліку згідно даних інвентаризації резерву відпусток.
Фонд визнає забезпечення, якщо:
a) суб’єкт господарювання має існуюче зобов’язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події;
б) ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для і виконання зобов’язання;
в) можна достовірно оцінити суму зобов’язання.
У разі невиконання зазначених умов забезпечення не визнається.
Сума, визнана як забезпечення, має бути найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення існуючого зобов’язання на кінець звітного періоду. Забезпечення оцінюються підприємством за вартістю погашення.
Підприємство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов’язання після вирахування будь-якої сплаченої суми. Очікувана вартість виплат працівникам, як забезпечення відпусток, розцінюється підприємством як майбутні виплати працівникам з відповідним нарахуванням забезпечення.
Резерв на покриття збитків від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків. Визначення суми резерву на покриття збитків від зменшення корисності відбувається на основі аналізу дебіторів та відображає суму, яка, на думку керівництва, достатня для покриття понесених збитків. Для фінансових активів, які є істотними, резерви створюються на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними - на основі групової оцінки. Фактори, які підприємство розглядає при визначенні того, чи є у нього об'єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгованості у строк, ліквідність, платоспроможність боржника. Для групи дебіторів такими факторами є негативні зміни у стані платежів позичальників у групі, таких як збільшення кількості прострочених платежів; негативні економічні умови у галузі або географічному регіоні.
Для фінансових активів, які є істотними, резерви створюються на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними, - на основі групової оцінки.
Для резерва дебіторської заборгованості при індивідуальній оцінці окремих дебіторів підприємство використовує індивідуальний коефіцієнт сумнівності окремого боржника, який базується на основі оцінки працівників юридичного вiддiлу підприємства, крім цього оцінка може ґрунтуватися на підставі звіту працівників відділу обліку або фахівця з управління активами. За цим методом величина резерву розраховується шляхом множення суми залишку дебіторської заборгованості на звітну дату на коефіцієнт сумнівності або понижувальний коефіцієнт (далі - ПК).
Понижувальний коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості активів, щодо яких існує ймовірність зменшення корисності активу. При застосуванні ПК вартість активу визначається шляхом множення балансової вартості таких активів, яка склалась на дату, що передує даті першого застосування ПК, на показник ПК.
З метою визначення розміру страхового резерву елементи розрахункової бази страхового резерву класифікуються на основі розрахунків описаних в Положенні «Методика оцінки фінансового стану, обслуговування боргу, класу якості позичальника та формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями юридичної особи» (дод 2) та на основі професійного судження керівника товариства без врахування наявності забезпечення в одну з п'яти категорій ризику:
Процент резервування для створення резерву очікуваних кредитних збитків визначається наступним чином:
Клас позичальника Значення показника ризику кредиту
І - найвищий 0,1 – 1 %
ІІ 1,01 – 10 %
ІІІ 10,01 – 20 %
ІV 20,01 – 50 %
V - найнищий 50,01 - 100,0 %
Сума збитків визнається у прибутку чи збитку. Якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується і це зменшення може бути об'єктивно пов'язаним з подією, яка відбувається після визнання зменшення корисності, то попередньо визнаний збиток від зменшення корисності сторнується за рахунок коригування резервів. Сума сторнування визнається у прибутку чи збитку. У разі неможливості повернення дебіторської заборгованості вона списується за рахунок створеного резерву на покриття збитків від зменшення корисності.
Суми сумнівної дебіторської заборгованості відображається на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів".
Для фінансових активів, за якими минув строк позовної давності, або якщо підприємство-дебітор є банкрутом, його майна недостатньо для погашення дебіторської заборгованості, або підприємство-дебітора ліквідовано, резерв не створюється, а дебіторська заборгованість списується на рахунок 944 "Сумнівні та безнадійні борги".
Сума резерву сумнівної заборгованості списується у випадках, коли дебіторська заборгованість, під яку було створено резерв, набуває ознак, викладених вище, або якщо сумнівна заборгованість, під яку створено резерв, погашається. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Доходи від звичайної діяльності Товариство вважає надходження від основної господарської діяльності підприємства, як-от продаж товарів, робіт чи послуг. До них також належать доходи від іншої звичайної діяльності, які не пов'язані безпосередньо з основною операційною діяльністю, але виникають у процесі господарської діяльності а саме дохід від реалізації фінансових інвестицій. |
| Опис облікової політики щодо обмежених грошових коштів та їх еквівалентів |
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківськійустанові тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення проліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартістьвідображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.
Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
• Керівництво Товариства сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;
• Керівництво Товариства не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Подальша оцінка поточних фінансових зобов’язань відбувається за амортизованою вартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, Товариство відносить облігації, депозити, дебіторську заборгованість, в тому числі видані позики.
Безумовна дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти.
Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату визнання.
Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка.
Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Товариство використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі.
Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.
Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під кредитні збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
Сума резерву під збитки за фінансовим інструментом розраховується Товариством відповідно до розробленої моделі розрахунку очікуваних кредитних збитків за фінансовими активами, що обліковуються за амортизованою вартістю та за справедливою вартістю. У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Товариства за договором; і грошовими потоками, які Товариство очікує одержати.
Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Товариство замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання. Згідно параграфу 5.5.37 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». При визначенні дефолту в цілях з'ясування ризику настання дефолту Товариство застосовує визначення дефолту, яке відповідає визначенню, використовуваному в цілях внутрішнього управління кредитним ризиком для відповідного фінансового інструмента, а також, якщо це є доцільним, розглядає якісні показники (наприклад, фінансові умови). Однак, при цьому застосовується спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж фінансовий актив стане простроченим на 90 днів, якщо Товариство не має обґрунтовано необхідної та підтверджуваної інформації, що доводить доцільність застосування критерію з більшою тривалістю прострочення. Визначення дефолту, що використовується в цих цілях, застосовується послідовно до всіх фінансових інструментів, якщо не стане доступною інформація, яка вказує на доцільність застосування іншого визначення дефолту за конкретним фінансовим інструментом.
Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.
У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Товариство оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
Товариство визнає банківські депозити зі строком погашення від чотирьох до дванадцяти місяців з дати фінансової звітності, в разі, якщо дострокове погашення таких депозитів ймовірно призведе до значних фінансових втрат, в складі поточних фінансових інвестицій.
Товариство відносно банківських депозитів має наступну модель розрахунку збитку від знецінення фінансового активу:
• при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaAAA, uaAA, uaA, uaBBB та банки, що мають прогноз «стабільний», що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 3-х місяців – розмір збитку складає 0%, від 3-х місяців до 1 року – 0,3% від суми розміщення, більше 1 року – 2%);
• при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі від 7% до 20% від суми вкладу в залежності в розміру ризиків.
Товариство здійснює переказ частини довгострокової дебіторської заборгованості до складу короткострокової, коли за умовами договору до погашення частини суми заборгованості залишається менше 365 днів.
Справедливу вартість довгострокової позики або дебіторської заборгованості, за якими не нараховуються відсотки, можна оцінити як теперішню вартість усіх майбутніх надходжень грошових коштів.
При визначенні вартості позики потрібно враховувати можливу наявність суттєвої відмінності процентної ставки, передбаченої договором позики, від поточних ринкових ставок (дисконтовані грошові потоки за різними ставками можуть суттєво відрізнятися).
Позики відображаються в обліку, починаючи з дати видачі коштів позичальникам.
Після первісного визнання дебіторська заборгованість оцінюється за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка із урахуванням вимог до зменшення корисності. Ефективна ставка відсотка – це ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів від строку погашення до поточної чистої балансової вартості фінансового активу.
Різниця між первісною сумою заборгованості та її дисконтованою вартістю в дату виникнення заборгованості списується на збиток від первісного визнання активу, з подальшою амортизацією цієї різниці протягом періоду погашення. Якщо дебіторська заборгованість погашається достроково, то неамортизований залишок різниці відображається у звіті про сукупний дохід того періоду, в якому відбулося дострокове погашення. Подальша оцінка дебіторської заборгованості, на яку нараховуються відсотки за ставкою, що дорівнює або перевищує ринкову, здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює її номінальній вартості.
Безнадійною визнається заборгованість, щодо якої не існує вірогідності її погашення. Даний факт затверджується керівником Товариства. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Доходи та витрати Товариство визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
Дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов: а) Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу б) Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів; в) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами; г) суму доходу можна достовірно оцінити; д) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією; ж) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Дивіденди визнаються доходом лише у разі, якщо:
- право Товариства на одержання виплат за дивідендами встановлено; - є ймовірність, що економічні вигоди, пов’язані з дивідендами, надійдуть доТовариства; - суму дивідендів можна достовірно оцінити.
Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання.
Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення або зменшення зобов’язань Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів. Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Відповідно до вимог у Примітках (Розкритті) до фінансової звітності наводиться розкриття суми заборгованостей та операцій із пов'язаними сторонами за групами:
• учасники;
• дочірні підприємства;
• асоційовані підприємства;
• спільна діяльність;
• управлінський персонал;
• інші. |